Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс



страница1/3
Дата11.07.2014
Размер0.81 Mb.
ТипКодекс
  1   2   3
ПРОПОЗИЦІЇ

до Митного кодексу України

Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс України не може бути підписаний, оскільки:

порушує конституційні гарантії права на підприємницьку діяльність, права власності, не відповідає Конституції України, іншим законам України, що є засадничими в регулюванні тих чи інших відносин, ускладнює митні процедури для суб'єктів господарювання;

створює ризики ухилення від оподаткування, уникнення відповідальності за порушення митних правил, корупційні ризики, ризики порушення прав громадян, юридичних осіб, засадничих принципів існування демократичної, правової держави, якою є Україна;

порушує взяті Україною міжнародні зобов'язання, є кроком назад на шляху впровадження європейських та міжнародних стандартів у сфері лібералізації зовнішньоекономічної діяльності;

деякі пропоновані Кодексом новації не відповідають нагальним потребам сьогодення, є необгрунтованими і неприйнятними.


1. Порушення конституційних гарантій права підприємницької діяльності, права власності, ускладнення митних процедур для суб'єктів господарювання

1.1. Статтею 408 Митного кодексу України, що надійшов на підпис, встановлюється нова необхідна умова для отримання дозволу на здійснення митної брокерської діяльності – наявність у підприємства договору фінансової гарантії виконання зобов'язань митного брокера на користь державного бюджету. При цьому передбачається, що розмір суми фінансової гарантії не може бути меншим 300 000 євро (частина друга).

Водночас статтею 407 Кодексу центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи уповноважується встановлювати (поряд із Кодексом) вимоги до осіб, які мають намір провадити діяльність митного брокера.

У зв'язку з цим слід зазначити, що за чинним Митним кодексом України посередницька діяльність митного брокера підлягає ліцензуванню. Розмір плати за видачу ліцензії становить одну мінімальну заробітну плату, тобто з 1 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року – 1004 гривні (Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1755 "Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу", з наступними змінами). Необхідною умовою для отримання ліцензії на діяльність митного брокера є подання засвідченої в установленому порядку копії договору страхування власної діяльності на суму не менш як 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 34 000,00 гривень (постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756 "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" з наступними змінами).

Таким чином, запроваджувана новим Митним кодексом України вимога суттєво обмежить можливості для реалізації права на здійснення підприємницької діяльності митного брокера, а отже, призведе і до обмеження конкуренції у зазначеній сфері, що не відповідає конституційному принципу захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (частина перша статті 42).

Нарешті, встановлення зазначеної вимоги не узгоджується з останніми заходами, здійсненими парламентом та урядом держави у сфері дерегуляції та зменшення адміністративних бар'єрів у підприємництві.

Підсумовуючи наведене, слід дійти висновку про неприйнятність запроваджуваного Кодексом, що розглядається, механізму регулювання діяльності митного брокера.

Виходячи з цього, пропоную в Кодексі, що надійшов на підпис:



  1. у статті 405:

назву та частину першу викласти в такій редакції:

"Стаття 405. Ліцензія та дозволи, що надаються підприємствам

1. На здійснення митної брокерської діяльності видаються ліцензії. На провадження видів діяльності, зазначених у пунктах 2 – 6 статті 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, відповідно до статті 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів";

у частині другій слова "видів діяльності, зазначених у статті 404" замінити словами "видів діяльності, зазначених у пунктах 2 – 6 статті 404";

2) у частині третій статті 406 слова "інших видів діяльності, зазначених у статті 404" замінити словами "видів діяльності, зазначених у пунктах 3 – 6 статті 404";

3) у статті 407:

у першому реченні слова "видів діяльності, зазначених у статті 404" замінити словами "видів діяльності, зазначених у пунктах 2 – 6 статті 404";

у другому реченні слова "або до осіб, які мають намір провадити діяльність митного брокера" виключити;

4) у статті 408:

назву статті доповнити словами "та ліцензії";

у частині першій слова "дозволів на здійснення митної брокерської діяльності" замінити словами "ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності, дозволів на";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Ліцензія на здійснення митної брокерської діяльності видається у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

5) у статтях 411 і 414 слова "видів діяльності, зазначених у статті 404" замінити словами "видів діяльності, зазначених у пунктах 2 – 6 статті 404";

6) у пункті 6 частини третьої статті 412 слова "іншого дозволу, наявність якого" замінити словами "іншого дозволу, ліцензії, наявність яких";

7) у статті 415 слова "види діяльності, зазначені у статті 404" замінити словами "види діяльності, зазначені у пунктах 2 – 6 статті 404".

1.2. Главою 2 Митного кодексу України передбачено отримання підприємством статусу уповноваженого економічного оператора.

Статтею 13 Кодексу встановлюється перелік відомостей, які мають зазначатися в анкеті, що додається до заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора для прийняття митними органами рішення про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора. Передбачається, що в названій анкеті підприємство має зазначити, зокрема, відомості про ступінь ризику товарів, що імпортуються та/або експортуються, ступінь безпеки та захисту інформації (пункти 9 і 11 частини третьої).

Однак наразі критерії оцінки цих відомостей законодавчим або іншим нормативно-правовим актом не визначені, а отже, такі відомості оцінюватимуться митними органами на власний розсуд. Це створює корупційні ризики, ризики суб'єктивного розгляду заяв про видачу зазначених сертифікатів, а отже, призведе до обмеження конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що не відповідає визначеним Конституцією України гарантіям права на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, – забезпечення захисту державою конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення неправомірного обмеження конкуренції (частина третя статті 42 Конституції України).

Для уникнення такої ситуації вважаю за необхідне доповнити Кодекс положенням щодо визначення відповідним нормативно-правовим актом порядку та критеріїв оцінки відомостей, що подаються заявником для одержання статусу уповноваженого економічного оператора.

У зв'язку з цим пропоную статтю 13 Кодексу доповнити частиною такого змісту:

"13. Порядок та критерії оцінки відомостей, заявлених підприємством для отримання статусу уповноваженого економічного оператора, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів".


1.3. Статтею 312 Кодексу визначено форми реалізації фінансової гарантії.

Так, у разі невиконання гарантом – небанківською установою своїх гарантійних зобов'язань митний орган у встановленому законодавством порядку здійснює безспірне стягнення несплаченої суми митних платежів за рахунок грошових коштів, що знаходяться на рахунках цього гаранта (частина друга).

У разі ж невиконання своїх гарантійних зобов'язань гарантом – банківською установою центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи направляє до Національного банку України вимогу про безспірне стягнення несплаченої суми митних платежів за рахунок грошових резервів банку з наступним поповненням цих резервів у порядку, встановленому законодавством для банківських установ. Форма такої вимоги встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи та Національним банком України (частина третя).

По-перше, це не відповідає статті 41 Конституції України щодо гарантій права власності, за якою:

ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта);

примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а з наступним повним відшкодуванням вартості – лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (частина п'ята);

конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (частина шоста).

По-друге, положення статті 312 Митного кодексу України суперечать і Закону України "Про банки і банківську діяльність", за яким стягнення коштів банку, що знаходяться на його рахунках, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи за рішенням суду про стягнення коштів (частина перша статті 59).

По-третє, пропоноване Кодексом безспірне стягнення гарантованих зобов'язань за рахунок грошових резервів банку не відповідатиме інтересам вкладників банку та інших його кредиторів, адже резервний фонд за Законом України "Про банки і банківську діяльність" формується банками на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях з метою уникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку (стаття 36).

По-четверте, втручання органів державної влади у здійснення Національним банком України банківського нагляду є порушенням вимог Закону України "Про Національний банк України". Зокрема, цим Законом Національний банк України уповноважено самостійно визначати розміри, порядок формування та використання резервів банків як одного з інструментів банківського регулювання для забезпечення безпеки і стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів (пункт 8 статті 7, частина перша статті 55, частина перша статті 59). Водночас ні названим, ні іншими законами Національний банк України не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за виконанням банками договірних зобов'язань, а також рішень інших органів державної влади, якщо їх виконання законом покладено на державну виконавчу службу.


Ураховуючи викладене, пропоную частини другу і третю статті 312 Митного кодексу України виключити.
1.4. Статтею 314 Митного кодексу України встановлюються вимоги до гаранта із забезпечення зобов'язань особи перед митними органами України зі сплати митних платежів.

Серед цих вимог – відсутність збитковості за останні три календарні роки (пункт 5 частини другої), забезпечення в усіх пунктах пропуску через державний кордон України згідно з визначеними напрямками та видами транзиту переміщення товарів наявності представників для надання гарантій зі створенням відповідних матеріально-технічних умов для ефективного функціонування цих представників (пункт 10 частини другої), а для банківських установ – також непризначення Національним банком України протягом останніх трьох календарних років тимчасової адміністрації (пункт 4 частини другої).

Із приводу вимоги про відсутність збитковості за останні три календарні роки слід зазначити, що через складні умови на фінансових ринках протягом останніх років навіть найбільші банківські установи були збитковими. Насамперед це пов'язано з інвентаризацією активів, що призвело до формування значних обсягів резервів для покриття проблемних активів.

Отже, ця вимога фактично позбавляє банківські установи виступати гарантом за митними платежами, що значно звужує право декларанта на вільний вибір гаранта.

З іншого боку, вбачається, що основною вимогою до гаранта є його спроможність виконати відповідні зобов'язання, у тому числі для банківської установи – платоспроможність як спроможність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через достатність коштів або розміру капіталу банку (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Беручи до уваги, що оспорюване положення Кодексу одночасно передбачає для гаранта – банківської установи і таку вимогу, як непризначення Національним банком України протягом останніх трьох календарних років тимчасової адміністрації (що за статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про відсутність у банку в зазначений період ознак неплатоспроможності), вимога щодо беззбиткової діяльності банків є зайвою.

Що ж до вимоги стосовно забезпечення гарантом в усіх пунктах пропуску через державний кордон України наявності представників для надання гарантій (пункт 10 частини другої), то слід зауважити, що в Україні нараховується 210 пунктів пропуску через державний кордон, окремі з яких призначені для пішохідного, річкового, поромного сполучення і через які не передбачається здійснення міжнародних перевезень товарів у значних обсягах. Виходячи з цього, така вимога вбачається штучною, надмірною і необгрунтованою.
Наведене дає підстави для висновку, що зазначені вимоги щодо беззбитковості діяльності банків та щодо наявності представників у всіх пунктах пропуску через державний кордон України призведуть до порушення конституційних гарантій права на підприємницьку діяльність (стаття 42 Основного Закону України) і тому мають бути виключені з Кодексу.

Ураховуючи викладене, пропоную у частині другій статті 314 Кодексу:

1) пункт 5 доповнити словами "(крім банківських установ)";

2) пункт 10 виключити.

1.5.  За статтею 544 Митного кодексу України, що надійшов на підпис, одним з основних завдань митної служби України визначено видачу сертифікатів про походження товару з України (пункт 14).

Однак за Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення і видача сертифікатів про походження товарів, сертифікатів визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інших документів, пов'язаних зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється торгово-промисловими палатами.

Передача повноваження щодо оформлення сертифікатів про походження товару з України від Торгово-промислової палати України до органів митної служби призведе до зруйнування налагодженого працюючого механізму, який застосовується у світі, створить певні проблеми під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Слід також відзначити, що у світовій практиці саме торгові, торгово-промислові палати чи палати економіки (незалежні, недержавні організації, які є членами Всесвітньої федерації торгових палат, Міжнародної торгової палати) видають переважну більшість сертифікатів про походження товару.

Виходячи з цього, пропоную зберегти чинний механізм видачі сертифікатів про походження товару з України, виклавши пункт 14 частини другої статті 544 Кодексу, що надійшов на підпис, у такій редакції:

"14) верифікація сертифікатів про походження товару з України".

Крім того, за статтею 43 Митного кодексу України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання оригіналів документів про походження товару (частина друга).

Однак слід ураховувати, що на момент переміщення товарів через митний кордон України такі документи у декларанта можуть бути відсутні.

Тож з метою запобігання ускладненням при митному оформленні товарів пропоную у зазначеній статті Кодексу слова "під час переміщення товарів через митний кордон України" виключити.
1.6. Статтею 212 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється з поданням митної декларації.

Одразу слід зауважити, що за чинним Митним кодексом України митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється без оформлення вантажної митної декларації (стаття 129).

Запровадження Кодексом, що надійшов на підпис, зазначеного нововведення суттєво ускладнить процедуру митного оформлення такої рибної продукції.

До того ж рибну продукцію, вироблену українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, можна вважати українським товаром, що фактично повністю отриманий (вироблений) на митній території України і не містить товарів, увезених з-за меж митної території України.

У зв'язку з цим вбачається доцільним у даному випадку утриматись від запровадження подання митної декларації при митному оформленні зазначеної рибної продукції.

Отже, пропоную у статті 212 Кодексу слова "з поданням митної декларації" замінити словами "без оформлення митної декларації".


2. Порушення взятих Україною зобов'язань в рамках СОТ

2.1. Кодекс не встановлює прозорого механізму визначення митної вартості товарів, оскільки в окремих випадках надає митним органам можливість самостійно коригувати заявлену митну вартість шляхом використання у закритому доступі власної інформаційної бази даних.

Кодекс створює для митного органу формальні підстави не приймати визначену декларантом митну вартість з підстави неподання додаткових документів, список яких чітко не визначено.

Крім того, процедура випуску товарів, що декларуються у вільний обіг на прохання декларанта шляхом надання гарантій, потребує доопрацювання з чітким визначенням прав і обов'язків декларанта та митного органу.

Такий підхід до визначення митної вартості не відповідає міжнародним зобов'язанням України як члена Світової організації торгівлі. Зокрема, пропонований Кодексом порядок порушує окремі зобов'язання України, закріплені у Звіті Робочої групи, який є невід'ємною частиною Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (ратифікований Законом України від 10 квітня 2008 року № 250–VI і за статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства):

1) Україна зобов'язалася застосовувати положення угод Світової організації торгівлі щодо митної оцінки, в тому числі Угоди про застосування Статті VII ГАТТ 1994 року, включаючи Додаток I до Угоди (Пояснювальна записка) та пункт 2 Рішення про оцінку носіїв інформації, які містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних (Рішення 4.1), яким передбачається, що оцінка програмного забезпечення базується на вартості носія. Україна також зобов'язалася не використовувати будь-яку форму посилання на інші ціни або мінімальні ціни чи фіксовану оцінку з метою оцінки імпорту;

2) Україна повідомила Світову організацію торгівлі (Нотифікація № G/VAL/N/2/UKR/1 від 29 травня 2008 року) про обов'язковість застосування Рішення 3.1 "Включення процентів до митної вартості імпортованих товарів" і Рішення 4.1 "Оцінка носіїв інформації з програмним забезпеченням для обладнання з обробки даних";

3) згідно із загальними принципами Угоди про застосування Статті VII ГАТТ (пункт 1 Загальної вступної частини) та рішенням технічного комітету по митній оцінці Світової організації торгівлі № 6.1 "Випадки, у яких митні адміністрації мають право сумніватись в заявленій митній вартості" необхідно передбачити вичерпний перелік підстав, за наявності яких митне оформлення товарів не може бути проведене за вартістю, визначеною декларантом. У разі неможливості визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод оцінювання) необхідно проводити консультації з митним органом, що прямо передбачено Угодою про застосування Статті VII ГАТТ (параграф 2 Загальної вступної частини).

З метою імплементації наведених положень зазначених рішень Світової організації торгівлі до митного законодавства України та вдосконалення положень Кодексу щодо митної вартості товарів у частині встановлення прозорої процедури контролю за правильністю визначення митної вартості пропоную:

1) статтю 51 Кодексу після частини третьої доповнити новими частинами такого змісту:

"4. Під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

При цьому слід ураховувати, що:

термін "носій інформації" не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;

термін "програмне забезпечення" не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.

5. Проценти, що нараховуються за фінансовими угодами (наприклад, угодою фінансового лізингу), які укладені покупцем і стосуються купівлі імпортованих товарів, не будуть розглядатися як частина митної вартості за умови, що:

проценти виділені з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари;

положення щодо фінансування укладені у письмовій формі;

покупець може продемонструвати, що:

а) такі товари фактично продані за ціною, задекларованою як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

б) процентна ставка не перевищує рівня ставок, які звичайно застосовуються в країні, де і коли таке фінансування було надане.

Ці положення застосовуються незалежно від того, чи було фінансування надане саме продавцем, банком або іншою фізичною чи юридичною особою. Вони також застосовуватимуться, якщо товари оцінюватимуться за методом іншим, ніж метод за ціною договору (контракту)";

2) пункт 1 частини другої статті 52 викласти в такій редакції:

"1) заявляти митну вартість, визначену або скориговану ними самостійно за результатами консультацій з митним органом";

3) у статті 53:

в абзаці першому частини третьої слова "якщо документів, зазначених у частині другій цієї статті, недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості" замінити словами "якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх складових відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості";

абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:

"4. У разі якщо митний орган має обгрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на вимогу митного органу подає (за наявності) такі документи";

4) статтю 54 доповнити частинами такого змісту:

"6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу);

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично";

  1   2   3

Похожие:

Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconКодекс україни розділ I загальні положення глава Основи державної митної справи Стаття Законодавство України з питань державної митної справи
Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconПостанова правління Пенсійного фонду України 19. 07. 2012 №12-1 Управління Пенсійного фонду України
України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730 (у редакції...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconЗовнішня політика україни
Президент України Віктор Янукович здійснить 18-21 січня 2011 року офіційний візит до Японії. Про це повідомив глава Адміністрації...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconЗакон україни про систему гарантування вкладів фізичних осіб Розділ I загальні положення із змінами І доповненнями, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 року n 5411-vi, від 16 травня 2013 року n 245-vii
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconКодекс україни розділ I. Загальні положення Глава Кримінальне процесуальне законодавство України
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconВариант 15 Укажите строку, в которой цифры соответствуют названиям заштрихованных на картосхеме областей современной Украины
Жовтень 1990 р. Схвалення Верховною Радою урср закону «Про державний статус української мови»
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п п. 24 частини 1 ст. 26), Законом України «Про внесення змін у...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconКонкурсних торгів с. В. Шевченко 25. 05. 2011 року документація конкурсних торгів
...
Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconЗатверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року №260 трудовий договір між працівником І фізичною особою

Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Митний кодекс iconКандидат исторических наук Поспелов Андрей Сергеевич
Науковий потенціал України. Матеріали четвертої всеукраїнської Інтернет-конференції 26-28 березня 2008 року. Частина – К., 2008....
Разместите кнопку на своём сайте:
ru.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©ru.convdocs.org 2016
обратиться к администрации
ru.convdocs.org